обтяжливий
ОБТЯЖЛИВИЙ, а, е. 1. Який є тягарем для кого-небудь, заважає кому-небудь; важкий. Як минала [Ліда] неглибокий.. вибалок, все ж зняла з плечей обтяжливий клунок і трохи поблукала між квітами (М. Ол., Чуєш.., 1959, 35); Хатня робота не здавалася їй обтяжливою (Руд., Остання шабля, 1959, 128).
2. Який завдає багато клопоту, переживань, незручностей і т. ін. Розкриття породи і вирізування дрібних і великих блоків утворює значні і обтяжливі для виробництва відходи вапняку (Компл. використ. вапняків.., 1957, 3); Втекти на мить від цієї обтяжливої любові, лишитися самому, віч-на-віч з природою, сонцем, ланами (Полт., Повість.., 1960, 332); // перен. Тяжкий, неприємний, нестерпний. Хлоп 'я, вважаючи цю обтяжливу бесіду вичерпаною, дременуло (Гончар, Тронка, 1963, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обтяжливий | обтяжлива | обтяжливе | обтяжливі |
Родовий | обтяжливого | обтяжливої | обтяжливого | обтяжливих |
Давальний | обтяжливому | обтяжливій | обтяжливому | обтяжливим |
Знахідний | обтяжливий, обтяжливого | обтяжливу | обтяжливе | обтяжливі, обтяжливих |
Орудний | обтяжливим | обтяжливою | обтяжливим | обтяжливими |
Місцевий | на/у обтяжливому, обтяжливім | на/у обтяжливій | на/у обтяжливому, обтяжливім | на/у обтяжливих |