обіцянка
ОБІЦЯНКА, и, ж. Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь. Обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість (Укр.. присл.., 1955, 255); Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Л. Укр., V, 1956, 97); Минула весна, і Кармелюк почав виконувати свою обіцянку (Кучер, Пов. і опов., 1949, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обіцянка | обіцянки |
Родовий | обіцянки | обіцянок |
Давальний | обіцянці | обіцянкам |
Знахідний | обіцянку | обіцянки |
Орудний | обіцянкою | обіцянками |
Місцевий | на/у обіцянці | на/у обіцянках |
Кличний | обіцянко | обіцянки |