обіцяти
ОБІЦЯТИ, яю, яєш, недок., перех. і без додатка. 1. Давати обіцянку кому-небудь; зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином. Турок обіцяв, що за 2 тижні поставлять мене на ноги (Коцюб., III, 1956, 443); Знаючи синові великі здібності до навчання, охоче підтримувала [мати-вдова] їх, обіцяючи вирядити Захара в сусіднє село до десятирічки (Ле, Право.., 1957, 15); // Запевняти кого-небудь, що він одержить, матиме щось. Зараз обіцяли сап 'янці на мірці, І жупан червоний, і проса три кірці (Фр., XIII, 1954, 263); - Батько дасть мені зразу півтори десятини, а десятину обіцяє докупити (Стельмах, І, 1962, 548).
@ Золоті гори обіцяти див. гора.
2. Подавати надії на що-небудь; провіщати що-небудь. Днина обіцяла бути файною (Хотк., II, 1966, 40); На деякий час запала мовчанка, яка обіцяла ще більшу сварку (Тют., Вир, 1964, 36).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обіцяю | обіцяємо |
2 особа | обіцяєш | обіцяєте |
3 особа | обіцяє | обіцяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обіцятиму | обіцятимемо |
2 особа | обіцятимеш | обіцятимете |
3 особа | обіцятиме | обіцятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обіцяв | обіцяли |
Жіночий рід | обіцяла | |
Середній рід | обіцяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обіцяймо | |
2 особа | обіцяй | обіцяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обіцяючи | |
Минулий час | обіцявши |