оволодіння
ОВОЛОДІННЯ, я, с. Дія за знач. оволодіти. Ждучи в невеличкому палісаднику виклику до командуючого, він думав, що, напевне, полк його чекають важкі битви за оволодіння Дніпром (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 108); Василь протанцював уже три вулички. Отак, певно, й народжувались народні танці.. Не на паркетах виникли їх святкові рухи, а в тайних наказах жаги оволодіння (Довж., І, 1958, 89); Питання оволодіння майстерністю і, зокрема, роботи над образом має для молодих поетів першорядне значення (Мал., Думки.., 1959, 416).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оволодіння | оволодіння |
Родовий | оволодіння | оволодінь |
Давальний | оволодінню | оволодінням |
Знахідний | оволодіння | оволодіння |
Орудний | оволодінням | оволодіннями |
Місцевий | на/у оволодінні | на/у оволодіннях |
Кличний | оволодіння | оволодіння |