оздоблений
ОЗДОБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оздобити. Євтим приносить велику, пишно оздоблену ліру (Л. Укр., III, 1952, 460); Сонце б 'є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в 'ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі! (Гончар, II, 1959, 175); // оздоблено, безос. присудк. сл. Клуб було по-святковому прибрано, стіни й сцену оздоблено клечанням та рушниками (Дмит., Наречена, 1959, 198).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оздоблений | оздоблена | оздоблене | оздоблені |
Родовий | оздобленого | оздобленої | оздобленого | оздоблених |
Давальний | оздобленому | оздобленій | оздобленому | оздобленим |
Знахідний | оздоблений, оздобленого | оздоблену | оздоблене | оздоблені, оздоблених |
Орудний | оздобленим | оздобленою | оздобленим | оздобленими |
Місцевий | на/у оздобленому, оздобленім | на/у оздобленій | на/у оздобленому, оздобленім | на/у оздоблених |