п'яно
П'ЯНО. Присл. до п'яний. Марусяк думав чи робив вид, що думає, п'яно уставившися остеклівшими [осклянілими] очима у ватру (Хотк., II, 1966, 208); Пізно вночі притягсь він додому і п'яно реготався та верзякав (Тич., II, 1957, 59); Сонце сховається в морі, троянди запахнуть п'яніше (Рильський, І, 1960, 178); // у знач. присудк. сл. Ой, прийшли ж до міста отамани.. Було дико, весело і п'яно (Сос., І, 1957, 330).
@ Солодко з'їсти, п'яно спити, хороше походити див. з'їдати.