панівний
ПАНІВНИЙ, а, е. 1. Який має владу, знаходиться при владі. Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри (Іст. укр. літ., І, 1954, 26).
2. Найбільш поширений, переважаючий. В літературі знаходить своє відображення життя народу, панівні ідеї певного суспільства (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 8); Панівне становище у нас посідає справді науковий світогляд - марксизм-ленінізм (Наука.., 3, 1959, 55).
3. Який підноситься над чим-небудь. Висота, оточена з трьох боків - східного, південного і західного - річками, була панівною в цій місцевості (Кач., Вибр., 1953, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | панівний | панівна | панівне | панівні |
Родовий | панівного | панівної | панівного | панівних |
Давальний | панівному | панівній | панівному | панівним |
Знахідний | панівний, панівного | панівну | панівне | панівні, панівних |
Орудний | панівним | панівною | панівним | панівними |
Місцевий | на/у панівному, панівнім | на/у панівній | на/у панівному, панівнім | на/у панівних |