парубків
ПАРУБКІВ, кова, кове. Прикм. до парубок; належний парубкові. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Коцюб., І, 1955, 234); На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (Панч, Гомон. Україна, 1954, 104); Парубкова свита.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | парубків | парубкова | парубкове | парубкові |
Родовий | парубкового | парубкової | парубкового | парубкових |
Давальний | парубковому | парубковій | парубковому | парубковим |
Знахідний | парубків, парубкового | парубкову | парубкове | парубкові, парубкових |
Орудний | парубковим | парубковою | парубковим | парубковими |
Місцевий | на/у парубковому, парубковім | на/у парубковій | на/у парубковому, парубковім | на/у парубкових |
парубок
ПАРУБОК, бка, ч. 1. Молодий чоловік; юнак. Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (Котл., І, 1952, 65); Попереду з веслом у руці, насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгає босоногий парубок (Стельмах, II, 1962, 55).
2. Нежонатий чоловік. - Хіба ж ти не знаєш, що він не парубок, що він жонатий? - сказав батько (Н.-Лев., II, 1956, 238).
Старий парубок - немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим. Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку,.. - і досі не знає (Коцюб., II, 1955, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | парубок | парубки |
Родовий | парубка | парубків |
Давальний | парубкові, парубку | парубкам |
Знахідний | парубка | парубків |
Орудний | парубком | парубками |
Місцевий | на/у парубку, парубкові | на/у парубках |
Кличний | пароче | парубки |