парубоцтво
ПАРУБОЦТВО, а, с. 1. Те саме, що парубота. Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба (Стор., І, 1957, 59); В шинку парубоцтво сіло за стіл окремо від літніх чоловіків (Кочура, Зол. грамота, 1960, 7).
2. Парубоцьке життя. Довго.. гомоніли люди, пригадували молодощі, співи, парубоцтво (Вас., І, 1959, 323); Старому пригадалася далека молодість, парубоцтво (Руд., Вітер.., 1958, 341).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | парубоцтво | парубоцтва |
Родовий | парубоцтва | парубоцтв |
Давальний | парубоцтву | парубоцтвам |
Знахідний | парубоцтво | парубоцтва |
Орудний | парубоцтвом | парубоцтвами |
Місцевий | на/у парубоцтві | на/у парубоцтвах |
Кличний | парубоцтво | парубоцтва |