перепілка
ПЕРЕПІЛКА, и, ж. 1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (Тесл., Вибр., 1950, 106); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур 'яну (Донч., II, 1956, 276); // М'ясо цієї птиці. Почалася рада. Книш захотів битків у сметані, Проценко - перепілки (Мирний, III, 1954, 268); * У порівн. Мов сполохана перепілка, Надя шарпається всім тілом, кидається вперед, вбік од свого супутника (Ряб., Жайворонки, 1957, 7).
2. перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки. Ти дівчино, перепілко, ти моє сердейко [серденько] (Коломийки, 1969, 126).
3. Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу. В одному місці дівчата, побравшись за руки в кружок, виводили танець, співаючи перепілки (Н.-Лев., III, 1956, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перепілка | перепілки |
Родовий | перепілки | перепілок |
Давальний | перепілці | перепілкам |
Знахідний | перепілку | перепілки, перепілок |
Орудний | перепілкою | перепілками |
Місцевий | на/у перепілці | на/у перепілках |
Кличний | перепілко | перепілки |