перестій
ПЕРЕСТІЙ, тою, ч. 1. Перезрівання, псування достиглих злаків, трав і т. ін. Навіть незначний перестій посівів на пні приводить до осипання зерна (Рад. Укр., 29.IV 1946, 2).
2. Вимушена перерва у виробництві. Почали обговорювати план. Скаржилися на перестої, на недостачу чорноробів (Коп., Вибр., 1948, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перестій | перестої |
Родовий | перестою | перестоїв |
Давальний | перестоєві, перестою | перестоям |
Знахідний | перестій | перестої |
Орудний | перестоєм | перестоями |
Місцевий | на/у перестої | на/у перестоях |
Кличний | перестою | перестої |
перестояти
ПЕРЕСТОЯТИ див. перестоювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перестою | перестоїмо |
2 особа | перестоїш | перестоїте |
3 особа | перестоїть | перестоять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перестояв | перестояли |
Жіночий рід | перестояла | |
Середній рід | перестояло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перестіймо | |
2 особа | перестій | перестійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | перестоявши |