писарець
ПИСАРЕЦЬ, рця, ч. Зневажл. до писар. Не схибнув [Кирило Іванович] ні разу, так що через рік сидів уже на місці помічника столоначальника і кричав на таких, як сам, писарців (Мирний, І, 1954, 156); Чи от як позиватися: треба написати прошеніє - йдеш до писарця, несеш карбованця. А писарець, користуючись з твоєї темноти, навмисне напише так, щоб воно не помогло, щоб ти й удруге йшов до нього та ніс карбованця... (Коцюб., І, 1955, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | писарець | писарці |
Родовий | писарця | писарців |
Давальний | писарцеві, писарцю | писарцям |
Знахідний | писарця | писарців |
Орудний | писарцем | писарцями |
Місцевий | на/у писарці, писарцеві | на/у писарцях |
Кличний | писарцю | писарці |