ПОВИННО, присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба. І над псом повинно ласку мати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 57); [Мордовець:] Кожен камінець на дні потоку видко... й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, - перебрести глибоке (Тич., І, 1957, 322).