повитий
ПОВИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повити 1. Лягло спочити Козацьке біле тіло, В китайку повите (Шевч., І, 1963, 65); В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина (Шевч., II, 1953, 298); Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем (Л. Укр., І, 1951, 150); А он засиніли ще дальші гори, легким блакитним серпанком повиті (Хотк., II, 1966, 316); Так іноді поеми всі віддав би За кілька слів нерівних, гарячкових, Повитих гнівом, радістю, любов'ю (Рильський, І, 1960, 248); Його несподівано гарячі слова про неї були пройняті ніжністю, повиті пісенною красою (Гончар, III, 1959, 82); // у знач. прикм. Вона несла повитую дитину (Фр., XIII, 1954, 296); // повито, безос. присудк. сл. - На душі в мене зараз, як в осінньому небі - все хмарами повито (Шиян, Баланда, 1957, 157).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повитий | повита | повите | повиті |
Родовий | повитого | повитої | повитого | повитих |
Давальний | повитому | повитій | повитому | повитим |
Знахідний | повитий, повитого | повиту | повите | повиті, повитих |
Орудний | повитим | повитою | повитим | повитими |
Місцевий | на/у повитому, повитім | на/у повитій | на/у повитому, повитім | на/у повитих |