повстяний
ПОВСТЯНИЙ, яна, яне. Вигот., зробл. з повсті. - Було часом забудусь та не візьму з собою перинки, то ті каторжні повстяні матраци.. так надушать мені боки, що ребра болять (Н.-Лев., І, 1956, 575); - Боярин, видать, - сказав чоловік у повстяній шапці (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 143); *У порівн. Мусить [Ничипір] щось-то сказати, так і рота не роззявить і язика не поверне, неначе він йому повстяний (Кв.-Осн., II, 1956, 105); // перен., розм. Подібний до повсті; негнучкий. [Палажка:] Ось не верзи ти чортибатьказна-що своїм повстяним язиком! (Мирний, V, 1955, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повстяний | повстяна | повстяне | повстяні |
Родовий | повстяного | повстяної | повстяного | повстяних |
Давальний | повстяному | повстяній | повстяному | повстяним |
Знахідний | повстяний, повстяного | повстяну | повстяне | повстяні, повстяних |
Орудний | повстяним | повстяною | повстяним | повстяними |
Місцевий | на/у повстяному, повстянім | на/у повстяній | на/у повстяному, повстянім | на/у повстяних |