поганець
ПОГАНЕЦЬ, нця, ч. 1. розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п'ятий каганець - такий Грицько поганець! (Укр.. присл.., 1955, 131); Вона так багато наслухалася.. історій про ..газетярів, про їх цинізм, нічні пиятики, галабурди і т. ін., що дрож пробігла їй на думку - статися жінкою такого поганця (Фр., II, 1950, 298); - А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син - поганець? (Тют., Вир, 1964, 75); // Загарбник, кривдник, поневолювач. Ой, зі сходу вдарив грім - Била «катерина» [«катюша»]; Очистилась від поганців Наша Україна (Укр.. думи.., 1955, 525); Хотіли поганці віднять у нас хату - та ми тую жадність одсікли рукату (Тич., II, 1957, 139); // Уживається як лайливе слово. - Так от як ви!.. Мошенники! Поганці! - Лютує Лев (Гл., Вибр., 1951, 113); - Утікати, поганцю? Ні, тепер уже, пане, запізно! (Забашта, Вибр., 1958, 244).
2. заст. Те саме, що поганин 1. Гей, нумо, до зброї!.. Вдаримо на татар і турків, Ворогів-поганців (Пісні та романси.., II, 1956, 179); - Я хочу, щоб ти віддав її за мене... Я знаю, твій закон не дозволяє віддати за поганця, але я прийму вашу віру (Досв., Гюлле, 1961, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поганець | поганці |
Родовий | поганця | поганців |
Давальний | поганцеві, поганцю | поганцям |
Знахідний | поганця | поганців |
Орудний | поганцем | поганцями |
Місцевий | на/у поганці, поганцеві | на/у поганцях |
Кличний | поганцю | поганці |
поганка
ПОГАНКА, и, ж. 1. розм. Жін. до поганець 1. - Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Мирний, III, 1954, 167).
2. заст. Жін. до поганин 1. [Годвінсон:] Се, кажеш, не така бридка мета? Зробить кумир з поганки, ледащиці - се ж гірший гріх! (Л. Укр., III, 1952, 75).
3. Негарна, некрасива дівчина або жінка. - Дивно мені тілько, - де така поганка набігала [дитину]? (Мирний, І, 1954, 68).
4. Народна назва неїстівних шапинкових грибів. Мірошниченко вийшов на узлісся, збиваючи носком чобота відьмине коло тонконогих грибів. До недавнього часу він думав, що ці гриби - поганки (Стельмах, II, 1962, 144).
^ Бліда поганка (Amanita phalloides ) - отруйний гриб. - Я сьогодні вранці знайшов блідих поганок - небезпечний гриб (Донч., IV, 1957, 113).
5. розм. Те саме, що лихоманка 1. Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Янов., II, 1954, 10).
6. розм. Річ, предмет, що викликає чиєсь невдоволення. [Шевцов:] Та де ж це вона, поганка, хустка ця, поділася? (Гр., II, 1963, 502).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поганка | поганки |
Родовий | поганки | поганок |
Давальний | поганці | поганкам |
Знахідний | поганку | поганки, поганок |
Орудний | поганкою | поганками |
Місцевий | на/у поганці | на/у поганках |
Кличний | поганко | поганки |