погнути
ПОГНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Надати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; // Зробити кривим; викривити. [Мирон:] Вчора приземлився у тебе німець на винищувачі, заблудився. Літак нової системи. Гвинт погнув, а так все в порядку (Корн., II, 1955, 17); // безос. Довгий, кістлявий ніс його якось погнуло набік (Стор., І, 1957, 399); // Нагнути верхню частину чого-небудь; нахилити. Вітер з поля дихне, погне і полама [лозу] (Шевч., II, 1963, 376); // Зробити зігнутим, згорбити. Вид старого з первого погляду здавався похмурим і неволив до поваги: не дуже й погнули його десять десятків літ (Стор., І, 1957, 226).
@ Погнути спину - те саме, що Гнути спину (якийсь час) (див. гнути). Тож важко бачить, як нероба Цей хліб, мов здобич, розрива, - Хоча б то день колись для проби Погнув би спину у жнива! (Гірник, Стартують.., 1963, 14).
2. перен. Зламати, здолати; // безос. Як дочка, ..борись за свого батька, за те, щоб він піднявся, якщо його погнуло та покрутило (Гончар, Тронка, 1963, 265).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погну | погнемо |
2 особа | погнеш | погнете |
3 особа | погне | погнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погнув | погнули |
Жіночий рід | погнула | |
Середній рід | погнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погнімо | |
2 особа | погни | погніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погнувши |