подарунок
ПОДАРУНОК, нка, ч. 1. рідко. Дія за знач. подарувати. Дуже вдячний Вам за подарунок переказу «Слова» (Мирний, V, 1955, 428).
2. Подарована річ; дарунок. Подарунок назад не беруть (Укр.. присл.., 1955, 282); [Одарка: (подає Іванові сорочку ):] .. [Іван:] Оце так гостинець! Та як же гарно вимережена! За такий подарунок годиться й поцілувати! (Кроп., І, 1958, 108); - Оце, бачиш, сину, подарунок мені від мами на новосілля (Донч., V, 1957, 441); // Гостинець. Я годів зо два проходив По Чорноморії, по Дону... І подарунків накупив Найдорогіших... (Шевч., II, 1963, 20); Купив я йому в подарунок краватку й пішов (Коцюб., III, 1956, 425); - Вода й камінь точить, то гроші й подарунки дівочу впертість і поготів (Головко, II, 1957, 192); // ірон. Вчора мав рішучу розмову з Образцовим, коли він випустить мене [з клініки], а він, подумавши, одповів: - ..Когда это будет - не знаю, но скажу Вам сам. - От і новорічний подарунок (Коцюб., III, 1956, 454).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подарунок | подарунки |
Родовий | подарунка | подарунків |
Давальний | подарункові, подарунку | подарункам |
Знахідний | подарунок | подарунки |
Орудний | подарунком | подарунками |
Місцевий | на/у подарунку | на/у подарунках |
Кличний | подарунку | подарунки |