пожалити
ПОЖАЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Пожаліти. Пожаль мене, милий боже, що я молоденька (Чуб., V, 1874, 831).
ПОЖАЛИТИ, жалю, жалиш, док., перех. 1. Док. до жалити. Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила (Укр.. присл.., 1955, 220); Прийшла [Параска] до їх близенько та й упала в гущавину, аж вуха пожалила собі кропивою (Н.-Лев., II, 1956, 15); У лісі трохи подряпався [Клим], пожалив і руки, крізь кущі пробираючись (Грим., Кавалер.., 1955, 293); Я не скаржуся ніколи, Як мене пожалять бджоли (Стельмах, Живі огні, 1954, 72).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожалю | пожалимо |
2 особа | пожалиш | пожалите |
3 особа | пожалить | пожалять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожалив | пожалили |
Жіночий рід | пожалила | |
Середній рід | пожалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожалімо | |
2 особа | пожали | пожаліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пожаливши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожалю | пожалимо |
2 особа | пожалиш | пожалите |
3 особа | пожалить | пожалять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожалив | пожалили |
Жіночий рід | пожалила | |
Середній рід | пожалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожалімо | |
2 особа | пожали | пожаліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пожаливши |