пігнатися
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженуся | поженемося |
2 особа | поженешся | поженетеся |
3 особа | поженеться | поженуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пігнався | пігналися |
Жіночий рід | пігналася | |
Середній рід | пігналося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженімося | |
2 особа | поженися | поженіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пігнавшись |
погнатися
ПОГНАТИСЯ, поженуся, поженешся, док. 1. Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось. Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134); Коли за ним здумають погнатися Погиба з Бараболею - сюди [на болото] не наважаться піти (Стельмах, II, 1962, 67); Літак вирівнявся і погнався за найближчим до нього бомбардувальником (Ткач, Жди.., 1959, 37); * Образно. На виріст, і на силу, й на личко у батька удавсь: отже, за батьком і на той світ погнався!.. (Вовчок, І, 1955, 277).
2. розм. Те саме, що погнати 3. Так з невільничих кайданів Швидше вирватись потрапив Атта Троль. Він диким скоком Геть по вулиці погнався (Л. Укр., IV, 1954, 137).
3. розм. Те саме, що вирости 1. Груша погналася вгору, як верба (Н.-Лев., II, 1956, 377).
4. перен., розм. Виявити бажання добитися, домогтися чого-небудь. Поженемося за баришем, а скільки крові братньої нап'ємося! (Кв.-Осн., II, 1956, 134).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженуся | поженемося |
2 особа | поженешся | поженетеся |
3 особа | поженеться | поженуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погнався | погналися |
Жіночий рід | погналася | |
Середній рід | погналося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженімося | |
2 особа | поженися | поженіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погнавшись |