поколений
ПОКОЛЕНИЙ 1 ПОКОЛОТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поколоти1.
2. у знач. прикм. Який поколовся, потріскався. Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни (Коцюб., І, 1955, 47).
3. у знач. прикм. Розсічений, розбитий на частини. Поколений (поколотий) цукор.
ПОКОЛЕНИЙ2, ПОКОЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поколоти2. Босі ноги у хлопчика поколоті, штанці полатані (Вас., Вибр., 1944, 118); Косарі.. натруджені долоні показували, порепані й стернею поколені ноги виставляли (Юхвід, Оля, 1959, 75); Дивлюсь, і серце бистреє і мліє, і тремтить... багнетами поколота старшина вся лежить (Сос., І, 1957, 122); // поколото, безос. присудк. сл. Зчинився ревний бій... Всі думали: пропав з Поцієм і Матвій. Аж ні: ні першого, ні другого не вбито, Хоча поколото обох, неначе сито (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поколений | поколена | поколене | поколені |
Родовий | поколеного | поколеної | поколеного | поколених |
Давальний | поколеному | поколеній | поколеному | поколеним |
Знахідний | поколений, поколеного | поколену | поколене | поколені, поколених |
Орудний | поколеним | поколеною | поколеним | поколеними |
Місцевий | на/у поколеному, поколенім | на/у поколеній | на/у поколеному, поколенім | на/у поколених |