покоївка
ПОКОЇВКА, и, ж. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі. Сніг мете степами, Вітер порохами, Покоївка в хаті робить те Щіткою своєю (Фр., XI, 1952, 272); За Юзею йшла покоївка з кошиком, повним стрічок (Л. Укр., III, 1952, 674); Люба почервоніла: було неприємно, що мати знову гримає на покоївку чи куховарку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покоївка | покоївки |
Родовий | покоївки | покоївок |
Давальний | покоївці | покоївкам |
Знахідний | покоївку | покоївок |
Орудний | покоївкою | покоївками |
Місцевий | на/у покоївці | на/у покоївках |
Кличний | покоївко | покоївки |