поламати
ПОЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь. Ухопив [писар] тую хворостину, поламав, потрощив її на шматочки (Кв.-Осн., II, 1956, 163); Щоб чим Грицькові дозолити,.. то кийок мережаний поламає [Василь], то пужално цяцьковане закине, то м'яч украде (Мирний, IV, 1955, 21); Хлопчику мій - вояко! Знищити деревце - Це не геройство ніяке.. Роки ростили люди, Ти ж поламав за мить... (Нех., Ми живемо.., 1960, 117); // Зруйнувати, ліквідувати що-небудь. Старі ворота поламав Чіпка, а приробив дощані (Мирний, II, 1954, 258); Нашу хату давно поламали (Сос., І, 1957, 244); // Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток; покалічити. Не чули, що й забилися, хоч гупнувся кожен здорово. Але були цілі, нічого не поламали собі (Гр., II, 1963, 295); Мишка забрала швидка допомога. Хлопчик поламав ногу (Ткач, Арена, 1960, 170).
Бодай тобі руки і ноги поламало! безос. - уживається як лайка. - Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! (Довж., Зач. Десна, 1957, 465).
2. Виламати все або багато чогось. Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов'язали - Така доля моя! (Укр.. лір. пісні, 1958, 370).
3. розм. Ламаючи, зробити непридатним для використання; зіпсувати, пошкодити. - Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! - сказав погонич (Н.-Лев., III, 1956, 14); -Уроків я й по музиці не люблю, я поламав скрипку, і мене вигнали з музгуртка (Ів., Вел. очі, 1956, 36); // безос. Я бій з фашистами веду - уклав я їх немало, але осколком - на біду - гвинтівку поламало (Гонч., Вибр., 1959, 148).
4. Ламати якийсь час. - А я поки що за Любу поламаю кукурудзу, бо ламатиме вона тут до ранку, а норми не виконає!.. (Автом., Щастя.., 1959, 90).
5. перен. Порушити порядок розташування. Задні натиснули на передніх. Поламали ряди (Кач., II, 1958, 425).
6. перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити що-небудь традиційне, звичне, усталене і т. ін. Чухрай рішуче поламав традицію: все його «Чисте небо» [кінофільм] побудоване майже виключно на крупному плані (Мист., 5, 1962, 9); * Образно. Ми поламали кайдани століть, Гніту розбили твердині, Та Переяславська Рада стоїть В пам'яті й нині (Рильський, III, 1961, 174); // Частково або повністю ліквідувати що-небудь властиве, притаманне і т. ін. комусь. Поламати волю; // Відмовитися від раніше прийнятого, зрадити чому-небудь. - Мені здається, що я стану або другою зовсім людиною, або поламаю віру... (Н.-Лев., І, 1956, 142): // Не дотриматися чогось обіцяного, порушити його. - А як же з ними [товаришами] розв'язатись?.. присягу поламати? Од такої думки знову обхопить його [Чіпку] сум (Мирний, II, 1954, 237); - Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (Загреб., Диво, 1968, 237).
$ Зуби поламати див. зуб; Поламати кістки (ребра) кому- сильно побити когось. [Огнєв:] Ого, ти не дивися, що худенький і в окулярах, кістки може поламати [Орлик] будь-кому (Корн., II, 1955, 39).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поламаю | поламаємо |
2 особа | поламаєш | поламаєте |
3 особа | поламає | поламають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поламав | поламали |
Жіночий рід | поламала | |
Середній рід | поламало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поламаймо | |
2 особа | поламай | поламайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поламавши |