полегшений
ПОЛЕГШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полегшити. Полегшений від вершника, він [кінь] докладав сил, щоб не відставати (Ле, Хмельницький, І, 1957, 104); // полегшено, безос. присудк. сл. - Люди розумової праці винайшли трактор. Ти на ньому ореш, радієш, що тобі полегшено працю (Тют., Вир, 1964, 42).
2. у знач. прикм. Зменшений у вазі; облегшений. Треба.. різко збільшити виробництво взуття гарячої вулканізації на мікропористій полегшеній підошві (Наука.., 1, 1957, 6); Ми звертаємося до металургів.. з проханням збільшити випуск високоміцних і полегшених труб для геологів (Роб. газ., 30.IV 1966, 1).
3. у знач. прикм. Який звільнився від болю, тривоги, неспокою і т. ін. Звіривши матері всі свої жалі, виливши на її могилу тяжку .. нудьгу, Улька поверталася додому з полегшеним серцем (Добр., Ол. солдатики, 1961, 156); // Який виражає полегшення. З грудей вирвалось мимовільне полегшене й радісне зітхання (Коз., Вибр., 1947, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полегшений | полегшена | полегшене | полегшені |
Родовий | полегшеного | полегшеної | полегшеного | полегшених |
Давальний | полегшеному | полегшеній | полегшеному | полегшеним |
Знахідний | полегшений, полегшеного | полегшену | полегшене | полегшені, полегшених |
Орудний | полегшеним | полегшеною | полегшеним | полегшеними |
Місцевий | на/у полегшеному, полегшенім | на/у полегшеній | на/у полегшеному, полегшенім | на/у полегшених |