полонений
ПОЛОНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полонити. З'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок (Л. Укр., II, 1951, 324); Військо австрійське панічно залишило поле бою і лише завдячуючи Кутузову не було винищене й полонене Наполеоном (Кочура, Зол. грамота, 1960, 364); Інженер Лагунський, високий і тонкий, полонений якимись думками, стояв коло вікна й замислено.. дивився згори на береги, на скелі, на Дніпро (Коцюба, Нові береги, 1959, 32); Його душа, полонена блиском тих чарівних картин, не могла від них відірватися (Фр., V, 1951, 14).
2. у знач. прикм. Взятий у полон; який перебуває у полоні. Полонені австрійці рубали в лісі дуби під наглядом стражників (Донч., III, 1956, 123); // у знач. ім. полонений, ного, ч. Той, кого взято в полон (у 1 знач.). Якось у наметі В солдатськім кашкеті З'явивсь полонений із рідного краю (Воронько, Три покоління, 1950, 22); Коло самого бліндажа Туманов настиг партію полонених. Їх провадили в тил (Панч, І, 1956, 146).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полонений | полонена | полонене | полонені |
Родовий | полоненого | полоненої | полоненого | полонених |
Давальний | полоненому | полоненій | полоненому | полоненим |
Знахідний | полонений | полонену | полонене | полонені |
Орудний | полоненим | полоненою | полоненим | полоненими |
Місцевий | на/у полоненому, полоненім | на/у полоненій | на/у полоненому, полоненім | на/у полонених |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полонений | полонена | полонене | полонені |
Родовий | полоненого | полоненої | полоненого | полонених |
Давальний | полоненому | полоненій | полоненому | полоненим |
Знахідний | полонений, полоненого | полонену | полонене | полонені, полонених |
Орудний | полоненим | полоненою | полоненим | полоненими |
Місцевий | на/у полоненому, полоненім | на/у полоненій | на/у полоненому, полоненім | на/у полонених |