поляна
ПОЛЯНА, и, ж. Рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу. Підеш погулять, то аж дух радується: кругом острова верболіз.., а там починаються вже товсті.. дерева, що оточують зелену поляну (Стор., І, 1957, 208); Софія облюбувала стару березу, що росла на невеликій поляні, вкритій густою травою та квітами (Шиян, Гроза.., 1956, 24); * У порівн. Корсетка [Христі] чорніла, а ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками, мов поляна серед лісу (Мирний, III, 1954, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поляна | поляни |
Родовий | поляни | полян |
Давальний | поляні | полянам |
Знахідний | поляну | поляни |
Орудний | поляною | полянами |
Місцевий | на/у поляні | на/у полянах |
Кличний | поляно | поляни |
полянин
ПОЛЯНИН див. поляни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полянин | поляни |
Родовий | полянина | полян |
Давальний | полянинові, полянину | полянам |
Знахідний | полянина | полян |
Орудний | полянином | полянами |
Місцевий | на/у полянині, полянинові | на/у полянах |
Кличний | полянине | поляни |