поліцмейстер
ПОЛІЦМЕЙСТЕР, а, ч. У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах - начальник поліції у містах і містечках. Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (Коцюб., II, 1955, 379); - Знайте, за ним [Бальзаком] слідкують жандарми, я добре знаю, мені говорив бердичівський поліцмейстер (Рибак, Помилка.., 1956, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліцмейстер | поліцмейстери |
Родовий | поліцмейстера | поліцмейстерів |
Давальний | поліцмейстерові, поліцмейстеру | поліцмейстерам |
Знахідний | поліцмейстера | поліцмейстерів |
Орудний | поліцмейстером | поліцмейстерами |
Місцевий | на/у поліцмейстері, поліцмейстерові | на/у поліцмейстерах |
Кличний | поліцмейстере | поліцмейстери |