попа
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | попа | попи |
Родовий | попи | поп |
Давальний | попі | попам |
Знахідний | попу | попи |
Орудний | попою | попами |
Місцевий | на/у попі | на/у попах |
Кличний | попо | попи |
піп
ПІП, попа, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Мирний, V, 1955, 228); - Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (Гончар, Таврія, 1952, 12); // Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння. Нехай попи заспівають, А дружки поплачуть: Легше мені в труні лежать, Ніж його побачить (Шевч., І, 1963, 57); - Дурний піп - дурна його й молитва, - не витримав Яків (Стельмах, II, 1962, 109); - Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Тют., Вир, 1964, 82).
@ На попа - у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.). Люди зводили ті стовпи «на попа», ставили їх по шнуру й закопували в землю (Чорн., Пісні.., 1958, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піп | попи |
Родовий | попа | попів |
Давальний | попові, попу | попам |
Знахідний | попа | попів |
Орудний | попом | попами |
Місцевий | на/у попі, попові | на/у попах |
Кличний | попе | попи |