поприбирати
ПОПРИБИРАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Поставити, покласти багато чого-небудь на місце. Її і послали у комору, щоб усе поприбирала (Кв.-Осн., II, 1956, 226); [Ріхард:] Під три чорти! Хто поставив кошика у сінях? Ніколи не можете все поприбирати як слід! (Собко, П'єси, 1958, 384); // неперех. Прибрати бруд, зробити лад у багатьох місцях. Треба давати всім умитися, дітей повдягати, кроваті [ліжка] поперестилати, у хатах поприбирати (Мирний, III, 1954, 152); Вернувшись до хати, Марія швиденько поприбирала і в себе, і на другій половині (Стельмах, І, 1962, 514).
2. перех. Прийняти що-небудь (про багатьох); прийняти багато чогось. - Раз косарики забули поприбирати коси під час грози та й повстромляли їх кіссячка-ми в землю (Тют., Вир, 1964, 85).
@ Поприбирати до [своїх] рук (до себе): а) привласнити, підпорядкувати своїй владі що-небудь (про якусь кількість осіб). [Дід:] Роблять, що хотять: Сидір Кавун та писар орудують усім.., поприбирали наділи до себе, а тепер ніяк не відтягаємо (К.-Карий, І, 1960, 51); б) привласнити, підпорядкувати своїй владі багато чого-небудь. Усе поприбирала [Настя] до своїх рук (Кв.-Осн., II, 1956, 471).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поприбираю | поприбираємо |
2 особа | поприбираєш | поприбираєте |
3 особа | поприбирає | поприбирають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поприбирав | поприбирали |
Жіночий рід | поприбирала | |
Середній рід | поприбирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поприбираймо | |
2 особа | поприбирай | поприбирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поприбиравши |