породження
ПОРОДЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. породити 2 і породитися 2. Воно [гороутворення] супроводжувалося породженням великих мас розплавлених гірських порід (Наука.., 5, 1958, 33).
2. чиє, кого, уроч., рідко. Дитина. - Вставай, породження богині! Ти спиш, але не сплять боги: Твій уділ - донести святині На інші славні береги (Зеров, Вибр., 1966, 424).
3. чого, перен. Те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь; плід, результат. Індивідуальний терор, це породження інтелігентської слабості, відходить у минуле (Ленін, 11, 1970, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | породження | породження |
Родовий | породження | породжень |
Давальний | породженню | породженням |
Знахідний | породження | породження |
Орудний | породженням | породженнями |
Місцевий | на/у породженні | на/у породженнях |
Кличний | породження | породження |