порочний
ПОРОЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле, Наливайко, 1957, 41).
2. Який має істотні вади; неправильний, хибний. Сучасна наука і техніка дає змогу повністю і розумно задовольняти матеріальні потреби всіх людей. Але цьому заважає порочна система капіталізму (Ком. Укр., 8, 1955, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порочний | порочна | порочне | порочні |
Родовий | порочного | порочної | порочного | порочних |
Давальний | порочному | порочній | порочному | порочним |
Знахідний | порочний, порочного | порочну | порочне | порочні, порочних |
Орудний | порочним | порочною | порочним | порочними |
Місцевий | на/у порочному, порочнім | на/у порочній | на/у порочному, порочнім | на/у порочних |