посвідка
ПОСВІДКА, и, ж. Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить короткі відомості про кого-небудь; посвідчення. Я добув паспорт і посвідки старости (Досв., Вибр., 1959, 108); Безстрашний партизан зайшов до їдальні з посвідкою робітника скульптурної фабрики (Грим., Кавалер.., 1955, 215); Коли літак приземлився, увійшла службовка санітарного відділу й перевірила наші посвідки про щеплення віспи (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 44).
Посвідка на проживання, заст. - документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь; Посвідка про особу - документ, у якому записано основні відомості про його власника, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, рік і місце народження, національність, місце проживання і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посвідка | посвідки |
Родовий | посвідки | посвідок |
Давальний | посвідці | посвідкам |
Знахідний | посвідку | посвідки |
Орудний | посвідкою | посвідками |
Місцевий | на/у посвідці | на/у посвідках |
Кличний | посвідко | посвідки |