пострілювати
ПОСТРІЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. Стріляти потроху, час від часу. Десь з протилежного боку, як і раніше, глухо пострілювали кулемети (Гончар, III, 1959, 258); П'яні прапорщики та корнети.. від повноти почувань пострілювали з пістолетів у електричні лампочки на жирандолях (Смолич, Мир.., 1958, 71).
2. перен. Час від часу утворювати гучні уривчасті звуки, схожі на постріли. З кожним днем все частіше пострілювали на подвір'ї МТЕ мотори відремонтованих тракторів (Збан., Переджнив'я, 1955, 300); // чим. Раз у раз викидати, випускати з себе (дим, пар і т. ін.). Гуркотіли трактори, пострілюючи в блакить сизими димками (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206); З коротенької зіньківки-люлечки летіли іскри, що ними раз у раз пострілював шипучий та тріскучий лубенський тютюнець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 57).
$ Пострілювати очима (очицями): а) кидати короткі, швидкі погляди на кого-, що-небудь. Везе ж тобі, Андрію. Тебе й до президії, на тебе й дівчата очицями пострілюють (Баш, На.. дорозі, 1967, 155); б) раз у раз кокетливо поглядати на когось. Вона так і пострілює на всіх своїми блискучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці, сміється, красується, знаючи й сама, що вона гарна і що їй сьогодні дозволено красуватись, розпустивши хвилясте волосся по плечах... (Гончар, Тронка, 1963, 140).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пострілюю | пострілюємо |
2 особа | пострілюєш | пострілюєте |
3 особа | пострілює | пострілюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пострілюватиму | пострілюватимемо |
2 особа | пострілюватимеш | пострілюватимете |
3 особа | пострілюватиме | пострілюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пострілював | пострілювали |
Жіночий рід | пострілювала | |
Середній рід | пострілювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пострілюймо | |
2 особа | пострілюй | пострілюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пострілюючи | |
Минулий час | пострілювавши |