похмілля
ПОХМІЛЛЯ, я, с. 1. Погане самопочуття, нездужання після пияцтва. Ледве, ледве Переносить [цар] ноги; Та одутий, аж посинів: Похмілля прокляте Його мучило (Шевч., І, 1963, 250); Згага пекла його, як свічкою; похмілля його мучило (Мирний, II, 1954, 179); * Образно. [Ніна:] От перед нами Німеччина лежить, Тоню, лежить і стогне в страшному похміллі (Собко, П'єси, 1958, 142); * У порівн. І смішна в нас любов, і наївна борня, І всі мрії тяжкі... як похмілля (Рильський, І, 1960, 159).
На похмілля; На похміллі; З похмілля - у стані, який буває після пияцтва. У неділю на весіллі прогуляла, Понеділок на похмілля пролежала (Чуб., V, 1874, 668); П. К. Саксаганський, крім основної ролі Бурлаки, грав у цій виставі ще й завжди п'яного або на похміллі волосного писаря (Минуле укр. театру, 1953, 154); - Борей недуж лежить з похмілля, А Нот поїхав на весілля (Котл., І, 1952, 67); *У порівн. Ходив [Козаков] мовчазний, сердитий, занехаяний, як з похмілля (Гончар, III, 1959, 106).
2. Дія за знач. похмелятися, похмелитися; повторна випивка, найчастіше на другий день після пияцтва. З чужого похмілля голова болить (Укр.. присл.., 1955, 271); Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода (Котл., І, 1952, 78); Після різдва в станицях на Дону ще й досі похмілля триває (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 39); * Образно. Ліз [Іван Грозний] все глибше у кров'яне море, щоби на ранок шукати кров'яного ж похмілля (Хотк., II, 1966, 192).
На похмілля - щоб похмелитися. - А ти куди? - побачила [баба], що Зінька хустку на плечі накинула. - Квасу на похмілля (Головко, II, 1957, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похмілля | похмілля |
Родовий | похмілля | похміллів |
Давальний | похміллю | похміллям |
Знахідний | похмілля | похмілля |
Орудний | похміллям | похміллями |
Місцевий | на/у похміллі | на/у похміллях |
Кличний | похмілля | похмілля |