почервонілий
ПОЧЕРВОНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до почервоніти. Ось відхиляються двері, і в них показується почервоніле від кухонного огню лице Хани Гольдбаум (Фр., II, 1950, 80); Червоноармійці з обвітреними обличчями, простягаючи почервонілі з морозу руки до вогню, грілися біля грубки (Панч, Вибр., 1947, 384); У комбата були почервонілі, з припухлими повіками очі - від безсоння та нервового напруження останніх днів (Дмит., Наречена, 1959, 119).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | почервонілий | почервоніла | почервоніле | почервонілі |
Родовий | почервонілого | почервонілої | почервонілого | почервонілих |
Давальний | почервонілому | почервонілій | почервонілому | почервонілим |
Знахідний | почервонілий, почервонілого | почервонілу | почервоніле | почервонілі, почервонілих |
Орудний | почервонілим | почервонілою | почервонілим | почервонілими |
Місцевий | на/у почервонілому, почервонілім | на/у почервонілій | на/у почервонілому, почервонілім | на/у почервонілих |
почервоніти
ПОЧЕРВОНІТИ, ію, ієш. Док. до червоніти. Незабаром загорілися дрова, й у вікні навпроти печі почервонів рухливий рій сніжинок (Стельмах, І, 1962, 178); Турбай аж почервонів від сорому й гніву на самого себе (Руд., Остання шабля, 1959, 74); // безос. Ось у хаті зразу почервоніло; ясні коники на сволоці обернулися в рожеві здорові плями і дедалі блідніли та блідніли (Мирний, І, 1954, 337).
@ Почервоніти як рак див. рак.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почервонію | почервоніємо |
2 особа | почервонієш | почервонієте |
3 особа | почервоніє | почервоніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почервонів | почервоніли |
Жіночий рід | почервоніла | |
Середній рід | почервоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почервоніймо | |
2 особа | почервоній | почервонійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почервонівши |