пошматувати
ПОШМАТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Порвати, подерти на шматки. З великими труднощами, пошматувавши одяг і в кров подряпавши тіло, видерлася Сахно на той бік, кленучи себе за хлоп'ячі витівки (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 56); Лихий шторм пошматував вітрила (Донч., Ю. Васюта, 1950, 5); Вже не швидко в очах Закидайла з'явилось прояснення, а в рухах рішучість. Він люто пошматував ненависну записку (Збан., Любов, 1957, 188); * Образно. [Ластівка:] Тиша мертва над селом нависла... Та де ж той вітер, свіжий і рвучкий, щоб тишу цю пошматував нестерпну!.. (Лев., Драми.., 1967, 79); // Роздерти тіло на шматки. Він згоден був, щоб його пошматували власні міни, тільки б не дихати цим смородом (Довж., І, 1958, 285); // Дуже побити.
Пошматувати серце (душу) - завдати моральних ран, травмувати. Стоптала ти любов мою, Ти серце без жалю пошматувала - Я все ж тебе люблю (Рильський, І, 1960, 97); [Андрій:] Велика вам дяка, чесний ви чоловік!.. Взяли мою жінку, розірвали моє серце, пошматували душу, соромом покрили мою голову!.. (Кроп., І, 1958, 491).
2. Розділити, розчленувати, подрібнити (країну, землю і т. ін.). Землі з кожним роком усе меншає.. Ділять її межи собою мало не на грядки.. І що воно буде, як люди отак пошматують землю, з чого вони хліб їстимуть тоді? (Коцюб., І, 1955, 110); [Ярослав:] А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (Коч., П'єси, 1951, 69).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошматую | пошматуємо |
2 особа | пошматуєш | пошматуєте |
3 особа | пошматує | пошматують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошматував | пошматували |
Жіночий рід | пошматувала | |
Середній рід | пошматувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошматуймо | |
2 особа | пошматуй | пошматуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошматувавши |