правний
ПРАВНИЙ, а, е. 1. рідко. Спертий на закон, юридично обгрунтований. [Кай Летіцій:] Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, Що син твій знайдеться, як він живий, або ж за нього правна помста буде (Л. Укр., II, 1951, 374); - Кемпбел не мав правних підстав виконувати консульські обов'язки (Кулик, Записки консула, 1958, 214).
2. діал. Справжній. [Сінон:] Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Л. Укр., II, 1951, 307).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | правний | правна | правне | правні |
Родовий | правного | правної | правного | правних |
Давальний | правному | правній | правному | правним |
Знахідний | правний, правного | правну | правне | правні, правних |
Орудний | правним | правною | правним | правними |
Місцевий | на/у правному, правнім | на/у правній | на/у правному, правнім | на/у правних |