прапорщик
ПРАПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії - молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (Вас., Незібр. тв., 1941, 210); Служив він з п'ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (Головко, II, 1957, 472); До Гернів вчащало багато знайомих, від старих відставних генералів до молоденьких прапорщиків, які тільки-тільки закінчили юнкерську школу (Тулуб, В степу.., 1964, 418).
2. З 1972 р. - звання в Радянській Армії, проміжне між старшинським і офіцерським, а також особа (надстроковик), що має це звання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прапорщик | прапорщики |
Родовий | прапорщика | прапорщиків |
Давальний | прапорщикові, прапорщику | прапорщикам |
Знахідний | прапорщика | прапорщиків |
Орудний | прапорщиком | прапорщиками |
Місцевий | на/у прапорщику, прапорщикові | на/у прапорщиках |
Кличний | прапорщику | прапорщики |