привиддя
ПРИВИДДЯ, я, с. Те саме, що привид. Над апаратним столом з'явилась біла постать. То був Морзе. Всі, хто бачив його поличчя, пізнали його відразу. - Зупиніться і дайте мені говорити, - сказало привиддя (Сам., II, 1958, 245); [Гелен:] Склавши руки або заломивши, стоїш безвладна перед тим привиддям страшної правди, мов закам'яніла (Л. Укр., II, 1951, 296); * У порівн. Сунуться, сунуться хмари Темні, брудні, Наче злих фурій отари, Мов ті привиддя страшні (Вороний, Вибр., 1959, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | привиддя | привиддя |
Родовий | привиддя | привидь |
Давальний | привиддю | привиддям |
Знахідний | привиддя | привиддя |
Орудний | привиддям | привиддями |
Місцевий | на/у привидді | на/у привиддях |
Кличний | привиддя | привиддя |