примістка
ПРИМІСТКА, и, ж. Підвищення, прибудоване до стіни у приміщенні (нари, піл, лавка і т. ін.). Примістка, на якій ми спали, стояла в кутку хліва (Панч, На калин. мості, 1965, 12); Сергієві наказала [Санька] спати на лаві, а сама лягла в хатині на примістці (Тют., Вир, 1960, 158); У третьому вагоні в кутку на примістці до козацького реготу вплітався писк жіночих голосів (Панч, І, 1956, 171); - Я , матусю, першим його не займав, - ставлячи мокрі ботинки під примістку, доказував своє Тимко (Тют., Вир, 1964, 224); // Дерев'яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примістка | примістки |
Родовий | примістки | примісток |
Давальний | примістці | примісткам |
Знахідний | примістку | примістки |
Орудний | примісткою | примістками |
Місцевий | на/у примістці | на/у примістках |
Кличний | примістко | примістки |