приправлений
ПРИПРАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приправити1. Вся страва була добре приправлена, до того й час був пізній, і жіночки вечеряли смачно (Л. Янов., І, 1959, 80); Ішли з музикою, аби заграти панові й погуляти в його чеснім домі, аби потрактувати його і його челядь доброю горівкою, приправленою медом і корінням (Коб., II, 1956, 17); Повітря у пивній важке, задимлене міцним самосадом, приправлене пахощами кислої капусти, цибулі, горілчаним духом (Шиян, Баланда, 1957, 83); Молода Іскра.. не могла наслухаться українських юмористичних [гумористичних] оповідань, розказаних червоними устами, приправлених жартами й смішками (Н.-Лев., І, 1956, 444); Говорив [граф] звільна, голосом проникливим і неприємним, трохи приправленим.. терпкою іронією (Фр., УІ, 1951, 230); Життя, яке вони тепер вели, було тихе та сумне, приправлене бурливими вибухами пияцтва Ляуфлера (Коб., І, 1956, 98); // приправлено, безос. присудк. сл. Жодна страва не прийшла йому до смаку: ..усе йому на лядський лад приправлено (П. Куліш, Вибр., 1969, 129).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приправлений | приправлена | приправлене | приправлені |
Родовий | приправленого | приправленої | приправленого | приправлених |
Давальний | приправленому | приправленій | приправленому | приправленим |
Знахідний | приправлений, приправленого | приправлену | приправлене | приправлені, приправлених |
Орудний | приправленим | приправленою | приправленим | приправленими |
Місцевий | на/у приправленому, приправленім | на/у приправленій | на/у приправленому, приправленім | на/у приправлених |