пристойність
ПРИСТОЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до пристойний 1; // Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка. Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (Коцюб., II, 1955, 255); - Піди скажи йому [їжакові]: Небритого такого не прийму... Пристойність в нас на першім місці! (Год., Заяча математ., 1961, 17).
Межа (межі) пристойності - норма поведінки, прийнята у певному суспільному середовищі. Примушувати.. десятирічну дівчину, надсаджуючись, дути у велику мідну трубу - те вийшло б за всякі межі пристойності (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 60); Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступало межі пристойності (Вільде, Сестри.., 1958, 421); Правила пристойності - правила поведінки, прийняті у певному суспільному середовищі. Чужоземці не раз дивувалися, як, поруч із сліпучою розкішшю магнатських прийомів, на них не додержувалося звичайнісіньких правил пристойності й чистоти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97); Вбиралася Марина в коротку спідничку до колін - всупереч моді й правилам дівочої пристойності, а кофтинку носила картату, з «шотландки», червоних і зелених клітин (Смолич, Мир.., 1958, 44); Говорила вона їдко, не вибираючи виразів, не дотримуючись правил звичайної пристойності (Збан., Малин. дзвін, 1958, 134).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пристойність | пристойності |
Родовий | пристойності, пристойности | пристойностей |
Давальний | пристойності | пристойностям |
Знахідний | пристойність | пристойності |
Орудний | пристойністю | пристойностями |
Місцевий | на/у пристойності | на/у пристойностях |
Кличний | пристойносте | пристойності |