присягатися
ПРИСЯГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИСЯГНУТИСЯ і ПРИСЯГТИСЯ, гнуся, гнешся; мин. ч. присягнувся, нулася, лося і присягся, лася, лося; док., розм. 1. Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися. - Пам'ятаю, як я присягавсь: помщуся, люто помщуся (Коцюб., І, 1955, 144); Юнаки присягались в труді - у зорі і райдуги край одягнути, в степах збудувати міста молоді (Нагн., Пісня.., 1949, 23); Княгиня завжди вбачала в мені якогось генія і присягалась, що зробить з мене вчену людину (Минуле укр. театру, 1953, 17); - Допоможи ще раз. Присягаюся бородою пророка, що більше ніколи не буду тобі докучати своїми справами, тільки врятуй Кульжан... (Тулуб, В степу.., 1964, 371); Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, - Його ніяким не розбить громам І жодним океанам не залити! (Рильський, II, 1960, 183); // Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось. - Та я вас і пальцем не торкну, побила б мене свята земля, коли брешу. При свідках присягаюсь... (Коцюб., І, 1955, 48); Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав... (Рибак, Помилка.., 1956, 10); - Їй же богу, не брешу! А щоб же мені руки поодсихали, щоб мені губи повигнивали, щоб я дитини своєї не побачила, коли я брешу! - присяглась Онилька (Григ., Вибр., 1959, 47); Одного разу у нього побачили відірване від шапки вухо, і він перед бійцями, перед старшиною присягся, що то йому відкусив ротний кінь (Тют., Вир, 1964, 490); // Давати присягу вірності в коханні, в подружньому житті. Ти присягався, що я твоя буду, - Тепер мене покидаєш, іншої шукаєш (Чуб., V, 1874, 45); Лист був як лист. Дівчина присягалася у своїй вірності, писала, що образ Усмана весь час стоїть перед нею, сниться їй (Гончар, Маша.., 1959, 12).
Присягатися (присягнутися) богом (Христом, хрестом і т. ін. ) - те саме, що Присягати (присягнути) богом (небом і т. ін. ) (див. присягати). Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько.. сповістив про це Христю й Христом-богом присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Мирний, І, 1949, 297); - Присягаюся хрестом! (Довж., І, 1958, 243); Присягатися (присягнутися) собі - приймати яке-небудь тверде рішення; давати собі слово у чомусь. Політрукові він теж не признався і тепер присягався собі, що ніхто не знатиме про його болячку, бо то ж ганьба і сором (Трубл., І, 1955, 62); Він забувся, як недавно присягався собі не їхати додому.. Він вискочив на вулицю і побіг до трамвайної зупинки (Тют., Вир, 1964, 58).
2. Те саме, що присягати 1. Коронний гетьман Микола Потоцький.. обіцяв від імені короля повернути Україні потоптані права.. Гомоніла старшина, і козаки. [Остряниця:] Присягнися... [Потоцький:] Присягаю (Довж., І, 1958, 273); * У порівн. Замовкли хлопчики навік.. Червоний стяг печально ник, мов присягався... (Сос., II, 1958, 405).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присягаюся | присягаємося |
2 особа | присягаєшся | присягаєтеся |
3 особа | присягається | присягаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присягатимуся | присягатимемося |
2 особа | присягатимешся | присягатиметеся |
3 особа | присягатиметься | присягатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | присягався | присягалися |
Жіночий рід | присягалася | |
Середній рід | присягалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присягаймося | |
2 особа | присягайся | присягайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | присягаючись | |
Минулий час | присягавшись |