причому
ПРИЧОМУ1, ПРИЧІМ, присл . У якому зв'язку, в якій залежності (уживається при запитанні). [Любов:] Ми сіли на мілизну, поздоров боже оцих панів .. [Острожин:] А я ж тут причому? (Л. Укр., II, 1952, 8); Біля тисків і я, юнак, чужий ваганням і одчаю, зубилом плитку оббиваю .. Причім же руки тут мої, що я не раз, не два, не тричі замість зубила б'ю на кров ..?! (Сос., II, 1958, 71); // Уживається як сполучне слово в підрядному додатковому реченні. - Я не розумію, - каже режисер, - причому тут я (Ю. Янов., ІІ, 1958, 28).
ПРИЧОМУ2, ПРИЧІМ, спол. приєднувальний . Уживається при зауваженні чи доповненні. Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було замкнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Л. Укр., III, 1952, 572); Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, причому зашила сировою ниткою (Тют., Вир, 1964, 51); Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки (Коцюб., II, 1955, 236); Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна (Горд., II, 1959, 296).