проз
ПРОЗ, прийм., із знах. в., діал. 1. Повз (у 2-5 знач.). Катерина аж зраділа, побачивши, що хтось швидко промайнув проз вікно і заходить у двір (Коп., Лейтенанти, 1947, 189); Проз Демкове дворище була стежка через балку (Гр., І, 1963, 410); Свекрушин докір полетів проз її [Мелашки] вуха й не зачепив душі (Н.-Лев., II, 1956, 323); Він ладен був сидіти в полі хоч проз увесь день, аби не навертатися до двору (Панч, В дорозі, 1959, 47).
2. Через. Верби стоять - не стенуться. Проз їх віти де-не-де визирають далекі зорі (Вас., І, 1959, 131); Топить нас глибоке горе - Ним до краю душі повні, І проз край воно вже ллється... Тіло ниє, мозок в'яне... (Стар., Поет. тв., 1958, 89).
проза
ПРОЗА, и, ж. 1. Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване. Перші спроби писати - віршем і прозою відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії (Коцюб., III, 1956, 28); Вони зійшлися : тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь Ховають більше схожих рис (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 49); Художня словесна творчість має дві основні форми організації мови - вірші і прозу (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 93).
2. Літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою; протилежне поезія. «Зоря» має чимало моїх віршів і дещо з прози, але нічого не друкує, хоч і назад не завертає (Л. Укр., V, 1956, 42); Уже перша збірка «Лірики» .. принесла йому і славу, й гроші. Але не цурався [Павло] і прози. Щороку - та й повість чи навіть роман із сільського життя (Головко, II, 1957, 487); Українська художня проза появилась у XIX столітті. Своїм виникненням і ростом вона зобов'язана розвитку творчих сил українського народу, прикладові і підтримці літератури братнього російського народу (Від давнини.., І, 1960, 231).
3. часто у сполуч. із сл. життя, життєвий, перен. Одноманітність, буденність; повсякденність. Прошумів з'їзд і свята - і ми лишилися при прозі. А проза дуже нудна і чорна (Коцюб., III, 1956, 313); Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози, ніж чоловіки (Л. Укр., III, 1952, 700); Пройшла гроза - і знову літня проза : Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо (Сим., Земне тяжіння, 1964, 67); З п'єсами Карпенка-Карого на сцену українського реалістичного театру прийшла проза життя (Життя К. - Карого, 1957, 191).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проза | прози |
Родовий | прози | проз |
Давальний | прозі | прозам |
Знахідний | прозу | прози |
Орудний | прозою | прозами |
Місцевий | на/у прозі | на/у прозах |
Кличний | прозо | прози |