прізвисько
ПРІЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Завжди похмурий і насуплений, постійно строгий і недовірливий, Стороженко швидко здобув собі прізвисько Страж (Баш, Надія, 1960, 176); Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку - і носи на здоров'я усе життя (Минко, Моя Минківка, 1962, 16); Своє прізвисько «Осмомисл» (людина великого розуму ) Ярослав дістав не тільки за свій природний розум, а й за велику освіченість (Іст. СРСР, І, 1956, 57); // рідко. Конспіративна кличка або псевдонім. Завербований товариш діставав підпільне прізвисько і приймав урочисту присягу, під якою підписувався тим же прізвиськом (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 79).
2. рідко. Те саме, що прізвище 1. [Долорес:] Він - дон Жуан. [Анна:] Який? Невже отой... [Долорес:] Отой! Той самий! А який же другий із сотень тисячів усіх Жуанів так може просто зватись «дон Жуан», без прізвиська, без іншої прикмети? (Л. Укр., III, 1952, 331); - Живе мій Василько під чужим прізвиськом : з тюрми і раз, і вдруге втік (Стельмах, І, 1962, 611).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прізвисько | прізвиська |
Родовий | прізвиська | прізвиськ |
Давальний | прізвиськові, прізвиську | прізвиськам |
Знахідний | прізвисько | прізвиська |
Орудний | прізвиськом | прізвиськами |
Місцевий | на/у прізвиську | на/у прізвиськах |
Кличний | прізвисько | прізвиська |