пріор
ПРІОР, а, ч . 1. У католицькій церкві - настоятель чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя - помічник абата.
2. Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пріор | пріори |
Родовий | пріора | пріорів |
Давальний | пріорові, пріору | пріорам |
Знахідний | пріора | пріорів |
Орудний | пріором | пріорами |
Місцевий | на/у пріорі, пріорові | на/у пріорах |
Кличний | пріоре | пріори |