підпорядкування
ПІДПОРЯДКУВАННЯ, я, с. Дія і стан за знач. підпорядкувати і підпорядкуватися. Бюрократизм означає підпорядкування інтересів справи інтересам кар'єри.. (Ленін, 8, 1970, 336); - На тих озерах розводять бобра.. То заповідник республіканського підпорядкування... (Чаб., Тече вода.., 1961, 143); Цей період [розпаду Київської Русі], що обіймає кілька століть, був для нашого народу сповнений страшенних бідувань, особливо з часу підпорядкування духовного життя Польщі єзуїтам (Довж., III, 1970, 76); Підпорядкування монополіями апарату капіталістичної держави, виникнення державно-монополістичного капіталізму означає посилення втручання держави в економіку (Ком. Укр., 2, 1965, 35); Військові мотиви в книгах про сучасну армію промовляють до нас і суворістю армійських звичаїв, і підкресленою строгістю службового підпорядкування (Літ. Укр., 18.IV 1967, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підпорядкування | підпорядкування |
Родовий | підпорядкування | підпорядкувань |
Давальний | підпорядкуванню | підпорядкуванням |
Знахідний | підпорядкування | підпорядкування |
Орудний | підпорядкуванням | підпорядкуваннями |
Місцевий | на/у підпорядкуванні | на/у підпорядкуваннях |
Кличний | підпорядкування | підпорядкування |