пісенька
ПІСЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пісня. В його [С. Маршака] п'єсах ми зустрічаємо добре знайомі з дитинства образи й сюжети народних пісеньок, притч та казок (Рад. літ-во, 6, 1963, 54); Галя.. ще часом і пісеньку заспіва про журавля (Вовчок, І, 1955, 279); Соловей почав співати. Лунає пісенька на ввесь садок (Гл., Вибр., 1951, 105); Під припічком тяг цвіркун свою монотонну пісеньку (Фр., III, 1950, 287); Їсти таки хотілось, і Санько почав свою пісеньку знову: - І таки хочу сальця!.. А ви все не даєте!.. (Гр., Без хліба, 1958, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пісенька | пісеньки |
Родовий | пісеньки | пісеньок |
Давальний | пісеньці | пісенькам |
Знахідний | пісеньку | пісеньки |
Орудний | пісенькою | пісеньками |
Місцевий | на/у пісеньці | на/у пісеньках |
Кличний | пісенько | пісеньки |