радощі
РАДОЩІ, ів, мн. Те саме, що радість. Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (Коцюб., III, 1956, 276); Своєчасна допомога дітям під час виконання ними різних завдань сприяє появі в них радощів від праці, а це найголовніша умова формування працьовитості, любові до праці (Хлібороб Укр., 10, 1965, 34); - Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! (Фр., XI, 1952, 24).
@ З радощів; На радощах - з якої-небудь приємної, щасливої нагоди. Не бісів нехрист [циган]: позбувся клопоту й виграє собі з радощів проти ночі (Стельмах, І, 1962, 498); А ж три пари на радощах Кумів назбирали (Шевч., І, 1963, 312); Телячі радощі, ірон. - бурхливий, несвідомий вияв радісних почуттів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радощі | |
Родовий | радощів | |
Давальний | радощам | |
Знахідний | радощі | |
Орудний | радощами | |
Місцевий | на/у радощах | |
Кличний | радощі |